1. Словник української мови в 11 томах

стахановець

СТАХА́НОВЕЦЬ, вця, ч. Новатор, передовик соціалістичного виробництва, учасник масового руху трудящих за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30-40-х роках).

Як треба добре працювать — Стаханов дав нам приклад, і ми стахановцями звать людей найкращих звикли (Забіла, Промені, 1951, 39);

В цеху висять портрети, Це — стахановці (Нех., Хочу буть.., 1949, 6);

— Сьогодні день не рядовий для нас в календарі. Про вшанування мова йде стахановців полів (Гонч., Вибр., 1959, 326).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стахановець — стаха́новець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. стахановець — СТАХА́НОВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Новатор, учасник масового руху трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30–40-х роках). Словник української мови у 20 томах
  3. стахановець — -вця, ч., іст. Новатор, учасник масового руху трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці на основі оволодіння новою технікою (у 30-40-х рр.). Великий тлумачний словник сучасної мови