стемнілий
СТЕМНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до стемні́ти 1.
Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін – древні, стемнілі, померклі лики (Марко Вовчок);
Катря .. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (М. Ю. Тарновський);
Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м'яких дерев'яних хідниках попід стінами білих будинків (Л. Первомайський);
Кожна берізка міниться багатством барв – від стемнілого срібла знизу і ніжного рум'янцю на стовбурах до темно-вишневого в гіллі (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стемнілий — стемні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до стемніти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- стемнілий — СТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стемні́ти 1. Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін — древні, стемнілі, померклі лики (Вовчок, І, 1955, 302); Катря.. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (М. Словник української мови в 11 томах
- стемнілий — Стемнілий, -а, -е Стемнѣвшій. Словник української мови Грінченка