степовий

СТЕПОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до степ.

Сонце вже заходило, і надворі стояла важка і суха духота, яка буває в степових місцях (І. Нечуй-Левицький);

Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (І. Франко);

Сніжною рівниною мчать артилеристи .. Мигтять сніжні ліси, степові простори України (О. Довженко);

Степові перейшовши далі, я у місто прибув ясне (І. Гончаренко);

Летіли вдовині думи в далекий той край степовий, куди незабаром подадуться її діти в бурлацькій ватазі (О. Гончар);

// Який міститься, розташований у степу.

Степова, не дуже велика, річка крутилася туди й сюди серед рівної площини (Б. Грінченко);

Коваль із своїми двома помічниками напоїли коней із степової криниці (Ю. Яновський);

Степова дорога, вкочена колесами, вела на Білогір'я (І. Цюпа);

Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (П. Панч);

// Який живе, водиться або росте в степу.

Сонце на небі ясне й блискуче, пахне квітками, пахне зіллям і травою, степові пташки щебечуть... (Марко Вовчок);

Червоніють здорові плями з степового горошку (І. Нечуй-Левицький);

Комісар привітно посміхався, ідучи пероном у гурті людей, що його зустрічали. Років йому було за п'ятдесят, ніс довгий, хитрі очі степового татарина (Ю. Яновський);

Гієнові собаки – справжні степові звірі, що ведуть бродячий спосіб життя (з навч. літ.);

Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (О. Гончар);

// Виведений в степу (про свійських тварин).

Біля самих східців ґанку спокійно ремигали степові косоокі воли діда Дуная (М. Стельмах);

Далеко в кутку двору стояли шестеро степових гусарських коней (Іван Ле);

У молочному скотарстві України найстарішою породою є червона степова худоба (з наук.-попул. літ.);

// Який буває в степу, характерний для степу.

Табір ще спить. Степова тиша жадливо підхоплює всі згуки... (М. Коцюбинський);

Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (С. Васильченко);

Пилипкові забило дух. Він хапнув свіже степове повітря – раз, іще... (А. Головко);

Завод лежав по той бік залізниці. Звідси видно його низькі й довгі корпуси, почорнілі від часу, степового пилу, диму й випарів (Ю. Шовкопляс).

2. Уживається як складова частина назв тварин і рослин.

Степовий жайворонок;

Степовий гірчак;

Барвінок степовий;

Степова ряба порода свиней.

3. Власт. степовику (у 1 знач.).

І в роботу і в дозвілля, на панських ланах і на своїх горьованих, натщесерце і попоївши, після голодної зими – дівчата співають і славлять весну, .. така вже степова вдача – в усіх світах співати, і навряд чи хто в світі так співає, як степовики (Ю. Яновський);

Уже зажав старий грудьми голову сина, підім'яв її під себе – напирала стара степова сила на молоду, виміряючи її витривалість (Григорій Тютюнник).