стигма
СТИ́ГМА, и, ж.
1. іст. У стародавній Греції – клеймо на тілі раба або злочинця.
2. церк. Кривава виразка або червона пляма, що з'являється у глибоко віруючих у тих місцях, де згідно з Біблією на тілі розп'ятого Христа були рани від тернового вінка, цвяхів.
3. мед. Кривава виразка або червона пляма на тілі людини;
// Загальна назва різних шкіряних захворювань, викликаних істерією.
4. зоол. У павукоподібних, багатоніжок і комах – отвір, яким відкриваються назовні органи дихання; дихальце.
Дорослі комахи звичайно дихають за допомогою трахей, які починаються від дихалець (стигм), що розташовані на сегментах тіла (з навч. літ.).
5. бот. Приймочка маточки у вищих рослин.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стигма — сти́гма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стигма — Соціальне становище індивіда, яке сприймається в даному середовищі як принизливе, та пов’язані з цим суб’єктивні переживання. англ. stigma; нім. Stigma n -s; pl -ta; угор. stigma; рос. стигма. Словник із соціальної роботи
- стигма — (< грец. stigma — тавро, пляма), -и, ж. 1. У Стародавній Греції – тавро на тілі раба або злочинця. 2. Почервоніння шкіри, синці або виразки, що мимовільно з'являються на тілі в деяких глибоко віруючих людей у тих місцях... Словник поетичної мови Василя Стуса
- стигма — -и, ж. 1》 іст. У Стародавній Греції – тавро на тілі раба або злочинця. Теорія стигми — кримінологічна концепція, згідно з якою жодна дія не злочинна сама по собі; вона є такою в силу закону. 2》 мед. Кривава виразка або червона пляма на тілі людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стигма — Сти́гма, -ми; -мі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стигма — СТИ́ГМА, и, ж. 1. іст. У стародавній Греції — клеймо на тілі раба або злочинця. 2. мед. Кривава виразка або червона пляма на тілі людини; // Загальна назва різних шкіряних захворювань, викликаних істерією. 3. зоол. Словник української мови в 11 томах