1. Словник української мови в 11 томах

стигма

СТИ́ГМА, и, ж.

1. іст. У стародавній Греції — клеймо на тілі раба або злочинця.

2. мед. Кривава виразка або червона пляма на тілі людини;

// Загальна назва різних шкіряних захворювань, викликаних істерією.

3. зоол. У павукоподібних, багатоніжок і комах — отвір, яким відкриваються назовні органи дихання; дихальце.

Дорослі комахи звичайно дихають за допомогою трахей, які починаються від дихалець (стигм), що розташовані на сегментах тіла (Підручник дезинф., 1953, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стигма — сти́гма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стигма — Соціальне становище індивіда, яке сприймається в даному середовищі як принизливе, та пов’язані з цим суб’єктивні переживання. англ. stigma; нім. Stigma n -s; pl -ta; угор. stigma; рос. стигма. Словник із соціальної роботи
  3. стигма — (< грец. stigma — тавро, пляма), -и, ж. 1. У Стародавній Греції – тавро на тілі раба або злочинця. 2. Почервоніння шкіри, синці або виразки, що мимовільно з'являються на тілі в деяких глибоко віруючих людей у тих місцях... Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. стигма — СТИ́ГМА, и, ж. 1. іст. У стародавній Греції – клеймо на тілі раба або злочинця. 2. церк. Кривава виразка або червона пляма, що з'являється у глибоко віруючих у тих місцях, де згідно з Біблією на тілі розп'ятого Христа були рани від тернового вінка... Словник української мови у 20 томах
  5. стигма — -и, ж. 1》 іст. У Стародавній Греції – тавро на тілі раба або злочинця. Теорія стигми — кримінологічна концепція, згідно з якою жодна дія не злочинна сама по собі; вона є такою в силу закону. 2》 мед. Кривава виразка або червона пляма на тілі людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стигма — Сти́гма, -ми; -мі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)