стискатися

СТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і СТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. сти́снувся, нулася, лося і сти́сся, сти́слася, лося; док.

1. Зменшуватися в об'ємі під дією зовнішнього тиску; ущільнюватися.

При русі поршня вгору .. повітря в циліндрі стискується (з навч. літ.);

// Зменшуватися в об'ємі під впливом охолодження.

– Бачите, діти, – казала вчителька, – від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (О. Іваненко);

Вдень сонячне проміння нагріває поверхню каменя, а вночі вона охолоджується. Камінь з поверхні то розширюється, то стискується (з навч. літ.);

// Скорочуючись, зменшуватися довжиною, об'ємом і т. ін. (про серце, м'язи, зіниці тощо).

Моє серце набігалось за життя й тепер помалу стискується і випростується (Ю. Яновський);

Розпач огорнув хлопця. Серце його стислося маленькою кулькою (О. Донченко);

// перен., розм. Скорочуватися в часі.;

// перен., розм. Зменшуватися, скорочуватися в обсязі.

Оповідання дедалі стискується.

2. Щільно з'єднуватися, стулятися (про губи, повіки і т. ін.).

Її губки... мусили стискатись у маленький кружечок, щоб могли зміститися навкруг мацісінького ротика (Л. Мартович);

Літака кидало з боку в бік, і тонкі губи Волоха стискалися все міцніше (В. Собко);

По короткім розмислі [роздумуванні] чоло його наморщилось і уста міцно стиснулися (І. Франко);

Я бачив, як побагровіло Освальдове обличчя і стиснулись щелепи (П. Колесник);

// Згинаючись і притискаючись один до одного, утворювати кулак (про пальці рук).

Він гримнув на жінку злим, здушеним, хриплим голосом. Руки самохіть стиснулись в кулаки (М. Коцюбинський);

// Збиратися, складатися (в складки, зморшки і т. ін.).

Наче хмара насунула на ясне обличчя Колісникове: брови стиснулися, а очі .. угородилися в непоказне обличчя старої (Панас Мирний);

// також без дод. Зіщулюватися.

Тамара дивиться на нього, а він щулиться, стискується, де поділась його бундючність..? (А. Хижняк);

Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі і мовчки сидів у присмерках, пригнічений сумом (З. Тулуб).

3. Стояти близько, впритул один до одного.

Схлипуючи й дрижачи, стиснулися вони в купу, як вівці під дощем (З. Тулуб);

У підсиненім повітрі затріпотів червоний прапор, і селяни, стиснувшись навколо нього, пішли до панського палацу (М. Стельмах);

// перен. Бути розташованими на дуже близькій відстані один від одного.

Будівлі щільно стиснулись на довгій піщаній косі;

// перен. Збиратися, нагромаджуватися у великій кількості (про думки, почуття).

Похмурі думки стиснулися в його душі.

4. Потискати одна одну (про руки).

Таємне віче розійшлось таємно; .. ніхто не озивався; ручки́ стискались мовчки на прощання (Леся Українка);

Руки їхні зблизились.., злилися в нервово-гарячому потискові і стискалися все міцніше (О. Гончар);

// з ким, розм. Обійматися.

З ким сьогодні щиро стискався [доктор Бессервіссер], тому завтра наплює в лице (І. Франко).

5. тільки 3 ос. Здавлюватися від болю або під впливом сильного переживання (про груди, горло і т. ін.).

Від того погляду мої груди стискалися, вся моя істота тремтіла (І. Франко).

6. Звужувати своє русло (про потік, річку і т. ін.).

Потік спочиває, любуючися, але на те лиш, щоб за кілька кроків знов забитися, запінитися, .. стискаючися між двома плитами (Г. Хоткевич).

7. тільки недок. Пас. до стиска́ти, сти́скувати.

(1) Стиска́ються (сти́скуються) / сти́снулися (сти́слися) кулаки́ (ру́ки [в кулаки́], па́льці [в кулаки́]) – хтось розгніваний, обурений чиїмись словами, вчинками та готовий обстоювати свою правоту; хтось перебуває в стані крайнього напруження.

– Що їм [панам] до суду і людської кривавиці? – стиснулись кулаки в чоловіка (М. Стельмах);

Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Леся Українка);

Злість охвачує його .. Голова горить, руки стискаються в кулаки (М. Коцюбинський);

Його пальці стискувались в кулаки. У цю страшну для нього годину він ждав, що князь Святослав обмовиться, розповість, як і коли думає вирушати в гори (С. Скляренко).