стискатися

СТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і СТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. сти́снувся, нулася, лося і сти́сся, сти́слася, лося; док.

1. Зменшуватися в об’ємі під дією зовнішнього тиску; ущільнюватися.

При русі поршня вгору.. повітря в циліндрі стискується (Підручник шофера.., 1960, 267);

// Зменшуватися в об’ємі під впливом охолодження.

— Бачите, діти, — казала вчителька, — від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (Ів., Таємниця, 1959, 12);

Вдень сонячне проміння нагріває поверхню каменя, а вночі вона охолоджується. Камінь з поверхні то розширюється, то стискується (Фіз. геогр., 5, 1956, 107);

// Скорочуючись, зменшуватися довжиною, об’ємом і т. ін. (про серце, м’язи, зіниці тощо).

Моє серце набігалось за життя й тепер помалу стискується і випростується (Ю. Янов., II, 1958, 13);

Розпач огорнув хлопця. Серце його стислося маленькою кулькою (Донч., VI, 1957, 105);

// перен., розм. Скорочуватися в часі;

// перен., розм. Зменшуватися, скорочуватися в обсязі.

Оповідання дедалі стискується.

2. Щільно з’єднуватися, стулятися (про губи, повіки і т. ін.).

Її губки… мусили стискатись у маленький кружечок, щоб могли зміститися навкруг мацісінького ротика (Март., Тв., 1954, 255);

Літака кидало з боку в бік, і тонкі губи Волоха стискалися все міцніше (Собко, Зор. крила, 1950, 40);

По короткім розмислі [роздумуванні] чоло його наморщилось і уста міцно стиснулися (Фр., III, 1950, 404);

Я бачив, як побагровіло Освальдове обличчя і стиснулись щелепи (Кол., На фронті.., 1959, 61);

// Згинаючись і притискаючись один до одного, утворювати кулак (про пальці рук).

Він гримнув на жінку злим, здушеним, хриплим голосом. Руки самохіть стиснулись в кулаки (Коцюб., І, 1955, 374);

// Збиратися, складатися (в складки, зморшки і т. ін.).

Наче хмара насунула на ясне обличчя Колісникове: брови стиснулися, а очі.. угородилися в непоказне обличчя старої (Мирний, 111, 1954, 300);

// також без додатка. Зіщулюватися.

Тамара дивиться на нього, а він щулиться, стискується, де поділась його бундючність..? (Хижняк, Тамара, 1959, 279);

Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі і мовчки сидів у присмерках, пригнічений сумом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356).

Стиска́ються (сти́скуються, сти́снулися, сти́слися) кулаки́ (ру́ки); Стиска́ються (сти́скуються, сти́снулися, сти́слися) ру́ки (па́льці) в кулаки́ — хтось розгніваний, обурений чиїмись словами, вчинками та готовий обстоювати свою правоту; хтось перебуває в стані крайнього напруження.

— Що їм [панам] до суду і людської кривавиці? — стиснулись кулаки в чоловіка (Стельмах, I, 1962, 420);

Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Л. Укр., І, 1951, 113);

Злість охвачує його.. Голова горить, руки стискаються в кулаки (Коцюб., І, 1955, 442);

Його пальці стискувались в кулаки. У цю страшну для нього годину він ждав, що князь Святослав обмовиться, розповість, як і коли думає вирушати в гори (Скл., Святослав, 1959, 510).

3. Стояти близько, впритул один до одного.

Схлипуючи й дрижачи, стиснулися вони в купу, як вівці під дощем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 163);

У підсиненім повітрі затріпотів червоний прапор, і селяни, стиснувшись навколо нього, пішли до панського палацу (Стельмах, І, 1962, 627);

// перен. Бути розташованими на дуже близькій відстані один від одного.

Будівлі щільно стиснулись на довгій піщаній косі;

// перен. Збиратися, нагромаджуватися у великій кількості (про думки, почуття).

Похмурі думки стиснулися в його душі.

4. Потискати одна одну (про руки).

Таємне віче розійшлось таємно; ..ніхто не озивався; ручки́ стискались мовчки на прощання (Л. Укр., І, 1951, 188);

Руки їхні зблизились.., злилися в нервово-гарячому потискові і стискалися все міцніше (Гончар, Тронка, 1963, 51);

// з ким, розм. Обійматися.

З ким сьогодні щиро стискався [доктор Бессервіссер], тому завтра наплює в лице (Фр., III, 1950, 258).

5. тільки 3 ос. Здавлюватися від болю або під впливом сильного переживання (про груди, горло і т. ін.

Від того погляду мої груди стискалися, вся моя істота тремтіла (Фр., II, 1950, 64).

Се́рце стиска́ється (сти́скується, сти́снулося, сти́слося) у кого, кому — когось охоплюють хвилювання, почуття тривоги, страху і т. ін.

Коли згадую про нього, стискається серце (Коцюб., III, 1956, 316);

Чує [Роман], як стискається в нього серце з жалю до матері (Стельмах, І, 1962, 137);

Серце то лякливо стискувалось,.. то враз розпирало груди (Панч, II, 1956, 481);

Серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! (Мур., Бук. повість, 1959, 26).

6. Звужувати своє русло (про потік, річку і т. ін.).

Потік спочиває, любуючися, але на те лиш, щоб за кілька кроків знов забитися, запінитися,.. стискаючися між двома плитами (Хотк., II, 1966, 49).

7. тільки недок. Пас. до стиска́ти, сти́скувати.