стихаючий
СТИХА́ЮЧИЙ, а, е.
Який стихає.
З двору Липтакового вийшов Ребрик, а Липтак залишився біля хвіртки, не відходив: прислухався до стихаючого стукоту кроків свого приятеля (М. Томчаній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стихаючий — СТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стиха́ти. Довго не стихаючим «ура» вітав пролетаріат свого вождя (Біогр. Леніна, 1955, 154); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах