стишуватися

СТИ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко СТИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СТИ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док.

1. Ставати тихішим, не дуже чутним (про звук, шум і т. ін.); затихати.

Десь за вишняками то наростав, то стишувався людський гомін (П. Кочура);

Вже вечоріло .. На селі вже гомін стишався (Марко Вовчок);

Стало тихіше. Гармидер стишився. Можна було балакати (І. Нечуй-Левицький);

На галявині стишився галас. До учительки сходився клас (Т. Масенко).

2. Припиняти розмову, спів, крик і т. ін.; замовкати.

[Кассандра:] Се ви його убили! (Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я... (Леся Українка);

Той у кутку сидить І люльку смокче. Той у вікна позирає... Жіноцтво стишилось і мовчки вишиває (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Крик Тані приголомшив художника. Він стишився, позадкував до виходу (В. Гжицький);

// Переставати видавати або утворювати слабші звуки (про механізм, інструмент і т. ін.).

Раптом мати обриває мову, стишується прядка (І. Цюпа);

// перен. Переставати виявляти ознаки життя.

Не співа “надобраніч” пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани, гасла неначе розносять, щоб стишилась ціла країна (Леся Українка);

// безос.

В селі стишилось.

3. Ставати повільнішим, менш швидким; уповільнюватися.

Ось колеса торкаються землі, мчать по ній, та поволі стишується їхній біг (А. Шиян);

// Сповільнювати свій рух; іти, їхати і т. ін. повільніше.

Машина йде шляхом і раптом стишується, стає (Г. Епік);

Поїзд пролетів рейками сам, все стишуючись, а згодом за допомогою вагонника, що, увиваючись біля коліс вагонів, затримував їхній біг, і зовсім спинився недалеко кліті [рудні] (Олесь Досвітній);

Конячка .. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі (Ю. Збанацький);

// Припиняти рух; зупинятися.

У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить; .. Собака у ногах лежить. Не боязко, заснути можна сміло; Отара стишилась, лінується ходить, Бо дуже сонечко пригріло (Л. Глібов);

Ішов [Герман] так, може, з півгодини .. Ліс тут кінчився .. Герман стишився, притулився до крислатого бука (І. Франко);

Коні, пританцьовуючи, стишилися біля Дмитра (М. Стельмах).

4. Ставати слабішим, ущухати (про явища природи).

Над нами стишувався дощ (М. Стельмах);

Десь опівночі на якусь годину стишився вітер, вляглася заметіль і крізь розкуйовджені хмари глянули на землю мерехтливі зорі (І. Цюпа);

Тільки на третій день стишився мороз. Знову почалась відлига (А. Шиян);

// безос.

Надворі разом стишилось. Швидко море .. заблищало, все вкрите білими гребенями по зеленій воді (І. Нечуй-Левицький);

// Зменшуватися в дії, в силі вияву і т. ін.

– Якась невдача? – тихо запитала мама, коли бурхлива Санина діяльність по перекиданню і псуванню речей трохи стишилася (В. Собко);

// Ставати менш відчутним (про біль, почуття і т. ін.); угамовуватися.

Уляна відчувала на собі погляди ворогів. Їй було страшно .. Але ось під натиском благородної волі до життя й перемоги стишується хвиля страху (О. Довженко).

5. Переставати сердитися; заспокоюватися, утихомирюватися.

Він затулився обома [руками] та ридає-ридає! .. Ледве вже його розговорила [пані], і цілувала вже, і обнімала, насилу стишився (Марко Вовчок);

Вона .. руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась (М. Рильський).