1. Словник української мови у 20 томах

стовбурчити

СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., що.

Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати.

Квочка .. сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Коцюбинський);

// Робити кошлатим (у 1 знач.).;

// Супити.

Стовбурчити брови.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбурчити — стовбу́рчити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стовбурчити — -чу, -чиш, недок., перех. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати. || Робити кошлатим (у 1 знач.). || Супити. Стовбурчити брови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стовбурчити — СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір’я і т. ін.); наїжачувати. Квочка.. сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Коцюб., II, 1955, 14); // Робити кошлатим (у 1 знач.); // Супити. Стовбурчити брови. Словник української мови в 11 томах