1. Словник української мови у 20 томах

стовбурчитися

СТОВБУ́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.

1. Підійматися вгору, стояти сторч (про шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачуватися.

З-під козирка, як солома, стовбурчився нестрижений чуб (С. Васильченко);

Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин);

// Пробиватися з-під землі (про траву і т. ін.).

Зворушливо-безпорадні пучки різьблених листочків, що стовбурчилися просто із землі, .. належали майбутнім лісовим велетням (С. Журахович);

// Стояти, різко виділяючись, видаючись над чим-небудь.

Сухе бадилля стовбурчилось на вгороді (О. Донченко).

2. розм. Не прилягати щільно, не лежати рівно.

З чужих сіл, з чужим хлібом поверталася Чайчиха в свою комірчину. Він горбом стовбурчився за її плечима і не радував (М. Стельмах);

Парусинова сорочка .. стовбурчилась на ньому, ніби її надимав вітер (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбурчитися — стовбу́рчитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стовбурчитися — I гороїжитися, їжитися, наїжачуватися, наїжуватися, накостричуватися, настобурчуватися, настовбурчуватися, нащетинюватися Фразеологічні синоніми: наїжачувати пір'я; настовбурчувати пір'я; розпускати пір'я II див. перечити Словник синонімів Вусика
  3. стовбурчитися — -чуся, -чишся, недок. 1》 Підійматися вгору, стояти сторч (про шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачуватися. || Пробиватися з-під землі (про траву і т. ін.). || Стояти, чітко вирізняючись, видаючись над чим-небудь. 2》 розм. Не прилягати щільно, не лежати рівно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стовбурчитися — НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — підніматися, ставати сторч), ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко), НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. стовбурчитися — СТОВБУ́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. Підійматися вгору, стояти сторч (про шерсть, пір’я і т. ін.); наїжачуватися. З-під козирка, як солома, стовбурчився нестрижений чуб (Вас., І, 1959, 149); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (Вол., Озеро.. Словник української мови в 11 томах