1. Словник української мови у 20 томах

стовкти

СТОВКТИ́, вчу́, вче́ш; мин. ч. стовк, ла́, ло́; док., що і без дод.

1. Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь або оббити лузгу з чогось.

– Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк – повз двір сани із села, завернули в маєток (А. Головко);

За день Христина встигла стовкти мак і збити олію (М. Стельмах);

– Он там сухе просо, то стовчи пшона на кашу! (з казки).

2. Пошкодити посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи по них; витолочити.

Пшеницю й жито .. вм'яли [діти] та стовкли (П. Гулак-Артемовський).

3. розм. Сильно ударивши, розбити в кров.

Схилився по поліно, та стовк собі коліно (Номис);

Упав .. до ями [камінець] і стовк Тарасові два пальці на нозі (С. Ковалів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовкти — стовкти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стовкти — стовкти́ 1. = стлу́мити 2 2. → стлумити 1 ◊ стовкти́ на ква́сьне я́бко → ябко ◊ стовкти́ на мя́зґу → мязґа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. стовкти — -вчу, -вчеш; мин. ч. стовк, -ла, -ло; док., перех. і без додатка. 1》 Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь чи оббити лузгу з чогось. 2》 Пошкодити посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи по них; витолочити. 3》 розм. Сильно ударивши, розбити в кров. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стовкти — РОЗБИ́ТИ (ударяючи, порушити цілісність чого-небудь), ПОБИ́ТИ, РОЗТОВКТИ́ розм., ПОТОВКТИ́ розм., ПОТРОЩИ́ТИ розм., РОЗТРОЩИ́ТИ розм., РОЗЧУХРА́ТИ розм., РОЗТОРОЩИ́ТИ діал.; РОЗЧЕРЕПИ́ТИ розм. (вщент, на черепки); СТОВКТИ́ розм. Словник синонімів української мови
  5. стовкти — Стовкти́, стовчу́, -че́ш, -чу́ть; стовк, стовкла́; сто́вкши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стовкти — СТОВКТИ́, вчу́, вче́ш; мин. ч. стовк, ла́, ло́; док., перех. і без додатка. 1. Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь або оббити лузгу з чогось. Словник української мови в 11 томах
  7. стовкти — Стовкти, -вчу, -чеш гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315. Словник української мови Грінченка