стовчений
СТО́ВЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до стовкти́.
Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (М. Стельмах);
Я .. оплакую макітру стовчену, Що вже мені та й не їсти бульбу колочену (з народної пісні);
// сто́вчено, безос. пред.
* Образно. Сама я, як по бурі градом збите жито, хтось стоптав мене... й надії стовчено, побито (Уляна Кравченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стовчений — сто́вчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стовчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стовкти. || стовчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стовчений — СТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стовкти́. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Стельмах, I, 1962, 587); Я.. Словник української мови в 11 томах