стовщення

СТО́ВЩЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. стовсти́ти і стан за знач. стовсти́тися.

Стовщення стіни [призьбою] .. відігравало велику роль як архітектурний прийом членування стіни (з наук. літ.);

Загар [засмага] і стовщення надшкір'я – це захисні реакції організму, спричинені діянням сонця (з навч. літ.).

2. Товстіша частина чого-небудь.

Бульбочкові бактерії починають енергійно розмножуватись у певних місцях кореня, утворюючи стовщення – бульбочки (з наук.-попул. літ.);

Треба було змінити посадку і кріплення підшипників редукторів на валі, зробити стовщення в листах лопаток турбінного колеса (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me