стогнання
СТОГНА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією.
Чути було важке, болюче стогнання (І. Франко);
На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (О. Маковей);
Проїздили вози, наладновані кабанами, які .. з покірним стогнанням сподівалися смерті (М. Коцюбинський);
Вітер весняний .. Це легіт для тебе, мені ж він доносить Мужицькі стогнання (А. Кримський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стогнання — стогна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стогнання — -я, с. Дія за знач. стогнати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стогнання — Стогна́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стогнання — СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією. Чути було важке, болюче стогнання (Фр., I, 1955, 268); На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- стогнання — Стогна́ння, -ня с. Стонъ, стенаніе. Піднявся писк, стогнання, охи. Котл. Ен. V. 70. В сумне стогнаннє обертались речі. К. ХП. 52. Словник української мови Грінченка