стогнання
СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією.
Чути було важке, болюче стогнання (Фр., I, 1955, 268);
На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (Мак., Вибр., 1956, 507);
Проїздили вози, наладновані кабанами, які.. з покірним стогнанням сподівалися смерті (Коцюб., II, 1955, 361);
Вітер весняний.. Це легіт для тебе, мені ж він доносить Мужицькі стогнання (Крим., Вибр., 1965, 73)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стогнання — стогна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стогнання — СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією. Чути було важке, болюче стогнання (І. Франко); На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (О. Маковей); Проїздили вози, наладновані кабанами, які .. Словник української мови у 20 томах
- стогнання — -я, с. Дія за знач. стогнати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стогнання — Стогна́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стогнання — Стогна́ння, -ня с. Стонъ, стенаніе. Піднявся писк, стогнання, охи. Котл. Ен. V. 70. В сумне стогнаннє обертались речі. К. ХП. 52. Словник української мови Грінченка