столовник
СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст.
Той, хто харчується в кого-небудь за плату.
– Ти був вдома тільки столовником!.. (М. Коцюбинський);
Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Ф. Бурлака).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- столовник — столовни́к іменник чоловічого роду, істота той, хто харчується в кого-небудь за плату арх. Орфографічний словник української мови
- столовник — -а, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. Великий тлумачний словник сучасної мови
- столовник — СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. — Ти був вдома тільки столовником!.. (Коцюб., II, 1955, 305); Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Бурл., Напередодні, 1956, 214). Словник української мови в 11 томах