столовник
СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату.
— Ти був вдома тільки столовником!.. (Коцюб., II, 1955, 305);
Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Бурл., Напередодні, 1956, 214).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- столовник — столовни́к іменник чоловічого роду, істота той, хто харчується в кого-небудь за плату арх. Орфографічний словник української мови
- столовник — СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. – Ти був вдома тільки столовником!.. (М. Коцюбинський); Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
- столовник — -а, ч., заст. Той, хто харчується в кого-небудь за плату. Великий тлумачний словник сучасної мови