1. Словник української мови у 20 томах

столоначальник

СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч.

У царській Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл¹ 4).

Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Панас Мирний);

Про людей вищого стану, як столоначальники, градоначальники і всяких справ начальники, писати непрактично, бо вони й самі пишуть (В. Самійленко);

Гоголь спокійно витяг з кишені .. прохання на височайше ім'я про увільнення зі служби й чинно відкланявся остовпілому столоначальникові (О. Полторацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. столоначальник — столонача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. столоначальник — див. начальник Словник синонімів Вусика
  3. столоначальник — -а, ч. У дореволюційній Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл I 4)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. столоначальник — СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — урядовець, начальник стола ( див. стіл¹ 4). Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Словник української мови в 11 томах