стомлюватися

СТО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко СТОМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СТОМИ́ТИСЯ, стомлю́ся, сто́мишся; мн. сто́мляться; док.

Зазнавати втоми; натомлюватися.

Сашко не любив, коли сестра стомлювалася в дорозі і тяглася за ним хвостиком (В. Кучер);

Тільки дома Мирослава відчула, як вона дуже стомилася за сьогодні (А. Головко);

Стомилися хлопці, присіли спочити (П. Воронько);

* Образно. Розгуляйся [пісне], Не старій та не стомляйся. Рознеси над світом віру В перемогу правди й миру (П. Дорошко);

// Перейматися втомою.

У дітей та підлітків м'язи під час роботи стомлюються швидше, ніж у дорослих (з навч. літ.);

Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум (В. Логвиненко);

// Відчувати душевну втому від одноманітності, довготривалості якогось стану.

Хто важке на плечах горе ніс, Хто із мук стомився та із сліз, – Щастя хай тому ясне присниться! (Б. Грінченко);

Старенька сива мати Стомилась сина ждати З чужої сторони (І. Муратов);

[Адмірал:] Народ стомився, весь час перебуваючи в напруженому стані (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me