стомлюватися

СТО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко СТОМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СТОМИ́ТИСЯ, стомлю́ся, сто́мишся; мн. сто́мляться; док. Зазнавати втоми; натомлюватися.

Сашко не любив, коли сестра стомлювалася в дорозі і тяглася за ним хвостиком (Кучер, Вогник, 1952, 4);

Тільки дома Мирослава відчула, як вона дуже стомилася за сьогодні (Головко, А. Гармаш, 1954, 238);

Стомилися хлопці, присіли спочити (Воронько, Тепло.., 1959, 160);

*Образно. Розгуляйся [пісне], Не старій та не стомляйся. Рознеси над світом віру В перемогу правди й миру (Дор., Літа.., 1957, 4);

// Перейматися втомою.

У дітей та підлітків м’язи під час роботи стомлюються швидше, ніж у дорослих (Шк. гігієна, 1954, 74);

Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум (Логв., Давні рани, 1961, 26);

[Лизогуб:] Рука стомилась писати (Корн., І, 1955, 225);

// Відчувати душевну втому від одноманітності, довготривалості якогось стану.

Хто важке на плечах горе ніс, Хто із мук стомився та із сліз, — Щастя хай тому ясне присниться! (Гр., І, 1963, 84);

Старенька сива мати Стомилась сина ждати З чужої сторони (Мур., Піонер. слово, 1951, 159);

[Адмірал:] Народ стомився, весь час перебуваючи в напруженому стані (Корн., І, 1955, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

стомлюватися

Значення в інших словниках