стомлювати

СТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТОМИ́ТИ, стомлю́, сто́миш; мн. сто́млять; док., перех. і без додатка. Доводити до втоми; натомлювати.

Яскраве електричне світло стомлювало очі (Трубл., Шхуна.., 1940, 160);

Вечорами довгими осінніми, як вже стомить мене робота, — заберу обойко [синів] до себе та почну.. навчати (Вовчок, І, 1955, 274);

Три дні й чотири ночі безперервного бою з офіцерством і гайдамаками стомили робітників (Довж., І, 1958, 59);

// Викликати нудьгу, нехіть і т. ін. своєю одноманітністю, довготривалістю.

[Василина:] Два місяці на курорті? [Ага:] Два місяці. Це так стомлює (Корн., II, 1955, 245);

Довга божа служба стомила дівчаток (Донч., III, 1956, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

стомлювати — сто́млювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
стомлювати — Заморювати|ся|, наморювати|ся|, натомлювати|ся|, ЗМУЧУВАТИ|СЯ|, натруджувати|ся|, мордувати|ся|, с. перевтомлювати|ся|, виснажувати|ся|; док. СТОМИТИСЯ, о. вивалити язик. Словник синонімів Караванського
стомлювати — СТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТОМИ́ТИ, стомлю́, сто́миш; мн. сто́млять; док., кого, що і без дод. Доводити до втоми; натомлювати. Яскраве електричне світло стомлювало очі (М. Словник української мови у 20 томах
стомлювати — -юю, -юєш і рідко стомляти, -яю, -яєш, недок., стомити, стомлю, стомиш; мн. стомлять; док., перех. і без додатка. Доводити до втоми; натомлювати. || Викликати нудьгу, нехіть і т. ін. своєю одноманітністю, довготривалістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
стомлювати — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови
стомлювати — Сто́млювати, -млюю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)