1. Словник синонімів української мови

стомлювати

СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.; ПРИТОМИ́ТИ, ПРИМОРИ́ТИ (не зовсім стомити); ПЕРЕВТОМИ́ТИ (надмірно стомити); ПОТОМИ́ТИ (всіх або багатьох); НАТОМИ́ТИ (когось або частини тіла); НАТРУДИ́ТИ, СТРУДИ́ТИ розм. (частини тіла); ПІДТОПТА́ТИ розм. (ноги); РОЗТРУСИ́ТИ розм. (стомити дорожньою тряскою); ПРОМАНІ́ЖИТИ розм. (вимучити, примусивши довго чекати). — Недок.: сто́млювати, томи́ти, уто́млювати (вто́млювати), змо́рювати, замо́рювати, вимо́рювати, затомля́ти, притомля́ти, перевто́млювати, нато́млювати, натру́джувати, труди́ти, стру́джувати, підто́птувати. Багатьох пастухів, переважно молодших, утомила довга дорога лісом (В. Гжицький); Борис пускав щуку, бажаючи її зморити, а потім уже витягти (В. Собко); До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (М. Стельмах); На чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила (Леся Українка); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Ю. Збанацький). — Пор. висна́жувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стомлювати — сто́млювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. стомлювати — Заморювати|ся|, наморювати|ся|, натомлювати|ся|, ЗМУЧУВАТИ|СЯ|, натруджувати|ся|, мордувати|ся|, с. перевтомлювати|ся|, виснажувати|ся|; док. СТОМИТИСЯ, о. вивалити язик. Словник синонімів Караванського
  3. стомлювати — СТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТОМИ́ТИ, стомлю́, сто́миш; мн. сто́млять; док., кого, що і без дод. Доводити до втоми; натомлювати. Яскраве електричне світло стомлювало очі (М. Словник української мови у 20 томах
  4. стомлювати — -юю, -юєш і рідко стомляти, -яю, -яєш, недок., стомити, стомлю, стомиш; мн. стомлять; док., перех. і без додатка. Доводити до втоми; натомлювати. || Викликати нудьгу, нехіть і т. ін. своєю одноманітністю, довготривалістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стомлювати — Сто́млювати, -млюю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стомлювати — СТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТОМИ́ТИ, стомлю́, сто́миш; мн. сто́млять; док., перех. і без додатка. Доводити до втоми; натомлювати. Яскраве електричне світло стомлювало очі (Трубл., Шхуна.. Словник української мови в 11 томах