стоокий

СТОО́КИЙ, а, е, поет.

Який має багато очей.

Христя .. пішла до брами, почуваючи, що стоока купа людей більше нікуди і не дивиться, як на неї (Панас Мирний);

[Генерал-Чугайстер:] Про вас [юних партизан] казки складуть хороші люди. Ви будете стоокі і крилаті У тих казках (П. Воронько);

* У порівн. Стоока наче вона [пані] була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась (Марко Вовчок);

* Образно. * У порівн. – Горе наше сторуке і стооке, але воно ніколи не бачить панів і не шарпає їх, як нас [кріпаків], своїми пазурами (П. Кочура);

// перен. Пильний, всевидющий.

Він пильний, сміливий, стоокий, Ніщо від нього не втече, Минулі і майбутні роки Він підіймає на плече (М. Рильський);

Критика .. має бути не лише стоокою, а й обов'язково задушевною (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me