сторговувати

СТОРГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм.

Торгуючись, домовлятися про ціну.

Пивна Севастяна Жигая ніколи не буває порожньою. Тут п'ють могоричі баришники, сторговуючи худобу (А. Шиян);

Кость .. по обіді пішов до близького міста, де мав сторгувати пару бичків (І. Франко);

* Образно. [Зінька:] Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й продали (М. Кропивницький);

// Торгуючись, купувати.

Вона продала свій клунок за 20 коп., та на всі пшона торбу сторгувала і два фунти солі (Г. Косинка);

Збувши все, що приніс на продаж, зазирнув [Лесь] до кількох тісних, брудних крамничок, сторгував для матері вовняну хустку на зиму... (І. Нижник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me