1. Словник української мови у 20 томах

сторговуватися

СТОРГО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТОРГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.

Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну.

Я згодив його [візника], сторгувався і сів у фаетон (І. Нечуй-Левицький);

– Чувала я, .. що ви там дошку шукаєте. В мене кілька дощечок лежить на оборі, то ви прийдіть, може, сторгуємось якось (І. Драч);

// Заручатися чиєю-небудь підтримкою, допомогою і т. ін. на основі взаємної вигоди або за винагороду.

П'яниці-отамани – це лише верхівка козацька, з нею сторгуватись не трудно, головне, як поведуть себе оті жилаві, прості рядові (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторговуватися — сторго́вуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сторговуватися — -уюся, -уєшся, недок., сторгуватися, -уюся, -уєшся, док., розм. Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну. || Заручатися чиєю-небудь підтримкою, допомогою і т. ін. на основі взаємної вигоди або за винагороду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сторговуватися — СТОРГО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТОРГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну. Я згодив його [візника], сторгувався і сів у фаетон (Н.-Лев., VII, 1966, 263); — Чувала я,.. що ви там дошку шукаєте. Словник української мови в 11 томах