1. Словник української мови у 20 томах

сторицею

СТОРИ́ЦЕЮ, присл., книжн.

У багато (буквально – у сто) разів більше.

– Яка твоя вина? .. Нема на тобі вини! Ти викупив її... сторицею викупив... (Панас Мирний);

Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (М. Чабанівський);

За нашу працю все в нас єсть: Сторицею земля нам родить! (І. Нехода).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторицею — стори́цею прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сторицею — Стокрот Словник чужослів Павло Штепа
  3. сторицею — присл., книжн. У багато (буквально – у сто) разів більше. Відплачувати сторицею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сторицею — відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа). 2. Жорстоко мстити за заподіяне зло. Фразеологічний словник української мови
  5. сторицею — СТОРИ́ЦЕЮ, присл., книжн. У багато (буквально — у сто) разів більше. — Яка твоя вина?.. Нема на тобі вини! Ти викупив її… сторицею викупив… (Мирний, IV, 1955, 48); Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (Чаб. Словник української мови в 11 томах