сторицею

відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа). 2. Жорстоко мстити за заподіяне зло. За смерть Ніни та її батька партизани відплатили сторицею (Д. Бедзик); І вороги — бездушні дітозгуби — на тебе (український народ) кинулись... Та не вбили вони тебе... Ти віддаси сторицею (П. Тичина).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сторицею — стори́цею прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
сторицею — Стокрот Словник чужослів Павло Штепа
сторицею — СТОРИ́ЦЕЮ, присл., книжн. У багато (буквально – у сто) разів більше. – Яка твоя вина? .. Нема на тобі вини! Ти викупив її... сторицею викупив... (Панас Мирний); Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (М. Словник української мови у 20 томах
сторицею — присл., книжн. У багато (буквально – у сто) разів більше. Відплачувати сторицею. Великий тлумачний словник сучасної мови
сторицею — СТОРИ́ЦЕЮ, присл., книжн. У багато (буквально — у сто) разів більше. — Яка твоя вина?.. Нема на тобі вини! Ти викупив її… сторицею викупив… (Мирний, IV, 1955, 48); Добрі хазяї не шкодують грошей на капітальне будівництво, все це сторицею окупиться (Чаб. Словник української мови в 11 томах