сторонити
СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого – чого, діал.
Сторонитися.
При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (І. Франко);
– Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторонити — сторони́ти дієслово недоконаного виду сторонитися діал. Орфографічний словник української мови
- сторонити — Сторони́ти (від кого?, чого?). Триматися осторонь (кого?, чого?). Ще значна меньшість нашого сьвященства не може отрясти ся з байдужности і сторонить від нашого товариства, уникаючи всяку спільність з товаришами в роботі [... Українська літературна мова на Буковині
- сторонити — див. усувати Словник синонімів Вусика
- сторонити — -роню, -рониш, недок., від кого – чого, діал. Сторонитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторонити — СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого — чого, діал. Сторонитися. При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (Фр., VI, 1951, 65); — Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (Коб., III, 1956, 334). Словник української мови в 11 томах