1. Українська літературна мова на Буковині

сторонити

Сторони́ти (від кого?, чого?). Триматися осторонь (кого?, чого?). Ще значна меньшість нашого сьвященства не може отрясти ся з байдужности і сторонить від нашого товариства, уникаючи всяку спільність з товаришами в роботі [...] До тих скаже колись нарід: “Я був голоден, а ви мене не наситили, був жадний, а ви мене не напоїли ” (Звідомл., 1914, 3)

// пол. stronić (od kogoś, czegoś) -триматися осторонь (кого?, чого?).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторонити — сторони́ти дієслово недоконаного виду сторонитися діал. Орфографічний словник української мови
  2. сторонити — див. усувати Словник синонімів Вусика
  3. сторонити — СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого – чого, діал. Сторонитися. При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (І. Франко); – Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. сторонити — -роню, -рониш, недок., від кого – чого, діал. Сторонитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сторонити — СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого — чого, діал. Сторонитися. При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (Фр., VI, 1951, 65); — Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (Коб., III, 1956, 334). Словник української мови в 11 томах