сторононька
СТОРО́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет.
Пестл. до сторо́нка.
– Із якої тебе, брате, Сторононьки ждати? (з народної пісні);
Почали [дівчата] співать сумних пісень: як мати виряджала доньку в чужу сторононьку (А. Свидницький);
І просить він .. на могилі хай посадять червону калину, хай вона пригадує йому його милую та далекую сторононьку... (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторононька — сторо́но́нька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сторононька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до сторонка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторононька — СТОРО́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до сторо́нка. — Із якої тебе, брате, Сторононьки ждати? (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 23); Почали [дівчата] співать сумних пісень: як мати виряджала доньку в чужу сторононьку (Свидн. Словник української мови в 11 томах