1. Словник української мови в 11 томах

сторононька

СТОРО́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до сторо́нка.

— Із якої тебе, брате, Сторононьки ждати? (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 23);

Почали [дівчата] співать сумних пісень: як мати виряджала доньку в чужу сторононьку (Свидн., Люборацькі, 1955, 44);

І просить він.. на могилі хай посадять червону калину, хай вона пригадує йому його милую та далекую сторононьку… (Коцюб., І, 1955, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторононька — сторо́но́нька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сторононька — СТОРО́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до сторо́нка. – Із якої тебе, брате, Сторононьки ждати? (з народної пісні); Почали [дівчата] співать сумних пісень: як мати виряджала доньку в чужу сторононьку (А. Свидницький); І просить він .. Словник української мови у 20 томах
  3. сторононька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до сторонка. Великий тлумачний словник сучасної мови