1. Словник української мови в 11 томах

сторонський

СТОРО́НСЬКИЙ, а, е, розм. Який прийшов, з’явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо.

Зійшлися [на віче] майже цілі Тупівці та й поприходило декілька сторонських людей (Март., Тв., 1954, 182);

Сафат Мицько, старший з-поміж них [переселенців], розповів, що їхні люди сторонські, не звикли до степу, їм страшно на степу, як у морі (Ю. Янов., Мир, 1956, 111);

// Не поширений у цій місцевості.

Жила [дівчина], мов ті сторонські рослини в тепліннях [теплицях], що їм хіба лиш у сні привиджуються бурі (Коб., І, 1956, 375);

// Який живе, перебуває і т. ін. не в цій місцевості, в іншому місці тощо.

Прикликано післанців [посланців] від сторонських громад, щоб і з ними нарадитись.., як боронитися проти нападу монголів (Фр., VI, 1951, 55);

Вишнянське прало — більмом в оці жінкам усіх довколишніх сіл.. Заздрять сторонські жінки вишнянським газдиням. Прало — це таке містечко, де можна здибатись з жінками з усіх кутів та почути новини з цілого села (Вільде, Сестри.., 1958, 320);

// у знач. ім. сторо́нський, кого, ч., заст., рідко. Людина, яка живе, перебуває і т. ін. не в цій місцевості, в іншому місці тощо.

Раз прибігає сторонський на попівщину.. — Горить!.. горить резиденція… (Ков., Світ.., 1960, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторонський — сторо́нський прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. сторонський — СТОРО́НСЬКИЙ, а, е, розм. Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. Зійшлися [на віче] майже цілі Тупівці та й поприходило декілька сторонських людей (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. сторонський — -а, -е, розм. Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. || Не поширений у цій місцевості. || Який живе, перебуває і т. ін. не в цій місцевості, в іншому місці тощо. || у знач. ім. сторонський, -кого, ч., заст., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сторонський — НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙ розм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙ розм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙ розм. Словник синонімів української мови