сточений
СТО́ЧЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти¹.
Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував (О. Донченко);
Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (М. Чабанівський);
* Образно. Пильніше на останки ці [римські руїни] поглянь, На все, що віку сточене зубами, Ще й досі мудро устає над нами (М. Зеров);
* У порівн. Там, де за годину ще красувалися чітко окресленими лініями ворожі траверси, .. тепер залишилась, як шашелем сточена, як чорною віспою побита, до нутра розвернута земля (П. Панч);
// у знач. прикм.
Сточений жолудь.
СТО́ЧЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти²;
// у знач. прикм.
Сточений сік.
СТО́ЧЕНИЙ³, а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти³;
// у знач. прикм. Сточені чобітки.
СТО́ЧЕНИЙ⁴, а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти⁴;
// у знач. прикм. Сточений убік автомобіль.
Значення в інших словниках
- сточений — сто́чений 1 дієприкметник погризений сто́чений 2 дієприкметник виціджений сто́чений 3 дієприкметник скріплений Орфографічний словник української мови
- сточений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити II. III -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити III. IV -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити IV. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сточений — Сто́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сточений — СТО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти¹. Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував (Донч. Словник української мови в 11 томах