1. Словник української мови у 20 томах

страйкуючий

СТРАЙКУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який бере участь у страйку.

В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (з навч. літ.);

// у знач. ім. страйку́ючий, чого, ч. Той, хто страйкує.

Важливе місце в економічній боротьбі страйкуючих займають протести проти політики “заморожування” зарплати (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страйкуючий — страйку́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. страйкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до страйкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. страйкуючий — СТРАЙКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до страйкува́ти. В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (Іст. УРСР, І, 1953, 575); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах