страсть

СТРАСТЬ, і, ж.

1. церк. Вечірнє богослужіння в страсний четвер.

То було саме на страсть у чистий четвер (І. Нечуй-Левицький);

Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися (Панас Мирний);

Бідняка він! За неділь кілька Зісох [ізсох], зів'яв, як тая квітка! Минула вербна – і в четвер, На саму страсть, Гордій умер (С. Руданський).

2. Сильне почуття, яким ледве керує розум.

Вже б давно пора спочити, Час заснуть костям; Досить мук зазнав на світі, Час заснуть страстям (П. Грабовський);

Не зів'януть їхні квіти, бо в них твоїх поривів страсть. Лиш те в народі буде жити, що серце серцю передасть (В. Сосюра);

// Палкий потяг, пристрасть до чого-небудь.

Ото вночі Дениса рибацька страсть попхнула на річку, на Ворскло [Ворсклу]. Улов непоганий (О. Ковінька).

3. рідко. Жах, подив, захоплення і т. ін.

Плач, крик, гомін! Страсть одна!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).

4. Сильна любов з переважанням плотського потягу.

В сю ніч вовком голодним ввірвався він до своєї любаски, лякаючи молодицю безумством страсті і шаленими своїми вигадками (Г. Хоткевич).