страсть

СТРАСТЬ, і, ж.

1. церк. Вечірнє богослужіння в страсний четвер.

То було саме на страсть у чистий четвер (Н.-Лев., ІІ, 1956, 332);

Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися (Мирний, IV, 1955, 223);

Бідняка він! За неділь кілька Зісох [ізсох], зів’яв, як тая квітка! Минула вербна — і в четвер, На саму страсть, Гордій умер (Рудан., Тв., 1956, 81).

2. Сильне почуття, яким ледве керує розум.

Вже б давно пора спочити, Час заснуть костям; Досить мук зазнав на світі, Час заснуть страстям (Граб., І, 1959, 280);

Не зів’януть їхні квіти, бо в них твоїх поривів страсть. Лиш те в народі буде жити, що серце серцю передасть (Сос., Близька далина, 1960, 157);

// Палкий потяг, пристрасть до чого-небудь.

Ото вночі Дениса рибацька страсть попхнула на річку, на Ворскло [Ворсклу]. Улов непоганий (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 119).

3. рідко. Жах, подив, захоплення і т. ін.

Плач, крик, гомін! Страсть одна!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 382).

4. Сильна любов з переважанням плотського потягу.

В сю ніч вовком голодним ввірвався він до своєї любаски, лякаючи молодицю безумством страсті і шаленими своїми вигадками (Хотк., II, 1966, 119).