страчуватися
СТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРА́ТИТИСЯ, стра́чуся, стра́тишся, док.
1. Пропадати, губитися.
Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого (Марко Вовчок);
// Переставати існувати, зникати.
Судячи по “Хариті”, “Ялинці” та “П'ятизлотнику”, у вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми... (Панас Мирний).
2. Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати.
Він собі то коней заведе таких, що як змії, то коляску купить новеньку, то у місто поїде – там стратиться (Марко Вовчок).
3. тільки недок. Пас. до стра́чувати.
◇ (1) Стра́титися ро́зуму – збожеволіти.
Боронь Боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- страчуватися — стра́чуватися дієслово недоконаного виду пропадати, губити; робити великі витрати Орфографічний словник української мови
- страчуватися — -уюся, -уєшся, недок., стратитися, страчуся, стратишся, док. 1》 Пропадати, губитися. || Переставати існувати, зникати. 2》 Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати. 3》 тільки недок. Пас. до страчувати. Стратитися розуму — збожеволіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- страчуватися — СТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРА́ТИТИСЯ, стра́чуся, стра́тишся, док. 1. Пропадати, губитися. Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого (Вовчок, І, 1955, 369); // Переставати існувати, зникати. Словник української мови в 11 томах