1. Словник української мови у 20 томах

стрибаючий

СТРИБА́ЮЧИЙ, а, е.

Який стрибає (у 1, 3 знач.).

На хвилину закляк [Іван], дивлячись на розгойданий, стрибаючий на воді човен з переляканими людьми;

Ходила вона маленькими швидкими кроками і через те робила враження маленької стрибаючої синички (О. Десняк);

// Який пересувається стрибаючи (про машини та механізми).

Ведуться розробки крокуючих, бігаючих, стрибаючих та повзаючих машин (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибаючий — стриба́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. стрибаючий — СТРИБА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до стриба́ти 1, 3. На хвилину закляк [Іван], дивлячись на розгойданий, стрибаючий на воді човен з переляканими людьми (Коцюб., І, 1955, 386). 2. у знач. прикм. Який стрибає (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах