стрибаючий
СТРИБА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до стриба́ти 1, 3.
На хвилину закляк [Іван], дивлячись на розгойданий, стрибаючий на воді човен з переляканими людьми (Коцюб., І, 1955, 386).
2. у знач. прикм. Який стрибає (у 1 знач.).
Ходила вона маленькими швидкими кроками і через те робила враження маленької стрибаючої синички (Десняк, Опов., 1951, 110);
// Який пересувається стрибаючи (про машини та механізми).
Ведуться розробки крокуючих, бігаючих, стрибаючих та повзаючих машин (Наука.., 1, 1969, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стрибаючий — стриба́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стрибаючий — СТРИБА́ЮЧИЙ, а, е. Який стрибає (у 1, 3 знач.). На хвилину закляк [Іван], дивлячись на розгойданий, стрибаючий на воді човен з переляканими людьми; Ходила вона маленькими швидкими кроками і через те робила враження маленької стрибаючої синички (О. Словник української мови у 20 томах