1. Словник української мови у 20 томах

стривожити

СТРИВО́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що, і без дод.

1. Викликати, вселити почуття неспокою, хвилювання.

Сумна, невесела вернулася Оришка додому і не хвалилася Мотрі, щоб, бува, не стривожити (Панас Мирний);

Найбільш стривожило Сташку те, що Бронко став говорити неправду (Ірина Вільде);

Солов'я стривожив трепет яблуневих віт. Як же йому вищебетать на деревах цвіт! (І. Вирган).

2. Порушити спокій, спокійний або звичайний стан кого-, чого-небудь.

Звістка про замах на редактора, наче грім, пролунала над Багвою, стривожила все село (Г. Епік);

Звістка про те, що князь Яблуновський по шлюбі з княжною Євою осяде на деякий час у маєтку молодої дружини, облетіла і стривожила всю околицю (В. Гжицький);

* Образно. Усі говорили нишком, щоб не стривожити пишної краси червоного неба на заході та старого лісу (І. Нечуй-Левицький);

// Привести в рух, заколивати що-небудь.

Вітер стривожив листочки на осиці.

3. перен., розм. Роз'ятрити доторкуванням, уразити (рану, болюче місце).

Болгаріє! В печалі ти глибокій. Ну, що сказать, щоб не стривожить ран? Це ж словом правди він [Г. Димитров] розбив той спокій, яким тебе приспать хотів тиран (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стривожити — стриво́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стривожити — -жу, -жиш, док., перех. і без додатка. 1》 Викликати, вселити почуття неспокою, хвилювання. Стривожити душу чию — порушити душевну рівновагу, схвилювати. 2》 Порушити спокій, спокійний або звичайний стан кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стривожити — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. стривожити — СТРИВО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. і без додатка. 1. Викликати, вселити почуття неспокою, хвилювання. Сумна, невесела вернулася Оришка додому і не хвалилася Мотрі, щоб, бува, не стривожити (Мирний, IV, 1955, 210); Найбільш стривожило Сташку... Словник української мови в 11 томах