1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стривожити

стриво́жити

-жу, -жиш, док., перех. і без додатка.

1》 Викликати, вселити почуття неспокою, хвилювання.

Стривожити душу чию — порушити душевну рівновагу, схвилювати.

2》 Порушити спокій, спокійний або звичайний стан кого-, чого-небудь.

|| Привести в рух, заколивати що-небудь.

3》 перен., розм. Роз'ятрити доторкуванням, уразити (рану, болюче місце).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стривожити — стриво́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стривожити — СТРИВО́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що, і без дод. 1. Викликати, вселити почуття неспокою, хвилювання. Сумна, невесела вернулася Оришка додому і не хвалилася Мотрі, щоб, бува, не стривожити (Панас Мирний); Найбільш стривожило Сташку... Словник української мови у 20 томах
  3. стривожити — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. стривожити — СТРИВО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. і без додатка. 1. Викликати, вселити почуття неспокою, хвилювання. Сумна, невесела вернулася Оришка додому і не хвалилася Мотрі, щоб, бува, не стривожити (Мирний, IV, 1955, 210); Найбільш стривожило Сташку... Словник української мови в 11 томах