стригтися

СТРИ́ГТИСЯ, стрижу́ся, стриже́шся, недок.

1. Стригти собі волосся.

Бійці милися на сонці, стриглися, писали листи, читали газети (О. Гончар).

2. Не носити довгого волосся, регулярно підстригати його.

Староруський народ любив стригтися і голитися. Це засвідчує візантійський історик Лев Діакон (з газ.);

// Підрізувати волосся яким-небудь способом, за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін.

Стригтися під бокс;

Паша була відчайдушною дівчиною, стриглася під хлопця, любила одягати вузеньку спідничку та голубу кофтину (М. Богучаров).

3. перев. у сполуч. зі сл. у попи, у черниці і т. ін., церк. Приймаючи постриг, ставати священником, черницею і т. ін.

– Я бажаю не вам, а собі гніздо звести, щоб було де голову приткнути під час лихої години... Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи (Панас Мирний);

– Це ви, мамо, певно, жартуєте? – спитала Маруся. – Авжеж жартую, бо стрижуться в черниці тільки дурепи (І. Нечуй-Левицький).

4. Пас. до стри́гти 1.

(1) Під хло́пця стри́гтися / постри́гтися – постригтися, як молодий чоловік, юнак (про жінок).

Була вона ще зовсім молода, висока, міцно, але приємно збудована, мала лукаво вигнуті уста і різнобарвні очі, стриглася під хлопця (П. Загребельний);

(2) Стри́гтися (стри́гти) під ско́бку – зрізати волосся по прямій лінії на лобі й потилиці.