стригти

СТРИ́ГТИ, стрижу́, стриже́ш; мин. ч. стриг, ла, ло; недок.

1. кого, що і без дод. Ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати, підрізувати (волосся, шерсть і т. ін.).

Шерсть стрижуть і шкуру деруть (прислів'я);

Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір'ям (Панас Мирний);

// Зрізувати або підрізувати кому-небудь чи на чомусь волосся, шерсть і т. ін.

Пас Чабан, було, в своєму раї. І гадки-гадоньки не має. Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає... (Т. Шевченко);

Волторник .. почав стригти. Довго він скуб мене (Є. Кравченко);

Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв'язаними ногами (З. Тулуб);

Вона посадила Антона до вікна, у запічку знайшла ножиці, гребінець й почала стригти й скубти голову (С. Чорнобривець);

У спеціально обладнаному приміщенні стрижуть овець електромашинками (з наук.-попул. літ.);

// Підрізувати волосся яким-небудь способом, за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін.

Волосся стригла [Марина] коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала переважно розпатлана – з чубчиком на лобі (Ю. Смолич);

// Підрізувати, укорочувати (листя, гілки, траву і т. ін.).

Ножиці раз у раз клацають, так і стрижуть, так і стрижуть верхівки гілочок... (О. Донченко);

// Підрізувати, укорочувати гілки, траву і т. ін. на дереві, луці тощо.

Живопліт підстригають щороку навесні і влітку. Стрижуть під шнур зверху і з боків (із журн.).

2. кого, що і без дод., перен., розм. Сильно бити по чому-небудь.

Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський).

3. перен., розм. Говорити багато, швидко, перев. різко.

Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять: та так і стриже, так і стриже (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Хилити (розмову) до чого-небудь.

Ви, певне, добродію, догадуєтесь, куди се я стрижу, ведучи таку річ (Панас Мирний).

4. перен., розм. Швидко летіти, переміщатися.

Літак над горами стриже. Нижче й нижче, наді мною став, стрепенув крильми (Ю. Яновський).

Стри́гтися (стри́гти) під ско́бку див. стри́гтися.

◇ Гла́дити (стри́гти) про́ти ше́рсті див. гла́дити;

(1) Стри́гти / постри́гти [всіх] під одну́ гребі́нку (під оди́н гребіне́ць) – однаково оцінювати всіх або багатьох.

– Ага, одрубники. Столипінці. – І з цікавістю приглядався до осель, що з десяток їх розкинулись ліворуч понад шляхом. .. – Не всіх, сину, стрижи під одну гребінку, – сказала мати (А. Головко);

– Надто вже якось ми звикли все робити по-сімейному, – врешті мовив Кандиба, зупиняючись перед столом. .. – А по-моєму, свій, чужий, сват, брат, дідько лихий – стрижи всіх під один гребінець (С. Добровольський);

Сусід мій такий, що під час гніву, постриже усіх своїх знайомих під одну гребінку (із журн.);

(2) Стри́гти / застри́гти ву́хами – виявляти страх, переляк, тривогу, передчуття небезпеки і т. ін., водячи вухами назад і вперед (про коней).

Коні насторожено стригли вухами, чули вовків (З. Тулуб);

Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів'ї верби. Кінь вухами стриже, похропує, задкує від латаття (О. Гончар);

Наші коні щось помітили в тумані раніше нас, захропли, застригли поволохатілими за зиму вухами (В. Земляк);

(3) Стри́гти купо́ни – користуватися ранніми здобутками, попередніми досягненнями.

Утвердження письменника відбувається по-різному. Одні з першого виступу здобувають літературний олімп, блискавичну славу і популярність, продовжують далі вдосконалюватися або, навпаки, заспокоюються, “стрижуть купони” з ранньої удачі (із журн.).