стрих
СТРИХ, а, ч., діал.
Горище.
Потім підняла [молодиця] з землі драбину й приставила до стриха. Вилізла нагору й по хвилі побачив Славко на стриху світло (Л. Мартович);
У хаті поралася Ганна. Давала всьому лад. Це тут поставити, а те там, це занести на стрих, те до комори (А. Крушельницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стрих — Стрих: — горище [13;18;20;51,I-IV,XII] — горище, стріха [52] Словник з творів Івана Франка
- стрих — стрих іменник чоловічого роду горище діал. Орфографічний словник української мови
- стрих — стрих горище, піддашшя (м, ср, ст)||бойдек Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стрих — -у, ч., діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрих — ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯ розм., ПІД діал., СТРИХ діал., ГОРА́ діал., ПО́ДРА (ПО́ДРЯ) діал. Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю. Словник синонімів української мови
- стрих — СТРИХ, а, ч., діал. Горище. Потім підняла [молодиця] з землі драбину й приставила до стриха. Вилізла нагору й по хвилі побачив Славко на стриху світло (Март., Тв., 1954, 291); У хаті поралася Ганна. Давала всьому лад. Словник української мови в 11 томах
- стрих — Стрих, -ха м. = стрихіль. Желех. Словник української мови Грінченка