строковик
СТРОКОВИ́К, а́, ч., іст.
Те саме, що строка́р.
– Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (І. Цюпа);
– Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська “машина” [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну. – Ще б пак це вигідніша... Доброго строковика, Савко, нічим не заміниш... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- строковик — строкови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- строковик — -а, ч., іст. Те саме, що строкар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- строковик — СТРОКОВИ́К, а́, ч., дорев. Те саме, що строка́р. — Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (Цюпа, Краяни, 1971, 35); — Знавці наші підрахували... Словник української мови в 11 томах