1. Словник української мови в 11 томах

строковик

СТРОКОВИ́К, а́, ч., дорев. Те саме, що строка́р.

— Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (Цюпа, Краяни, 1971, 35);

— Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська «машина» [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну. — Ще б пак це вигідніша… Доброго строковика, Савко, нічим не заміниш… (Гончар, І, 1959, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строковик — строкови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. строковик — СТРОКОВИ́К, а́, ч., іст. Те саме, що строка́р. – Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (І. Цюпа); – Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська “машина” [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну. Словник української мови у 20 томах
  3. строковик — -а, ч., іст. Те саме, що строкар. Великий тлумачний словник сучасної мови