1. Словник української мови у 20 томах

строїтися

СТРО́ЇТИСЯ¹, стро́юся, стро́їшся, недок.

1. Ставати в ряд, шеренгу; шикуватися.

– Виходь строїтись! – пролунала команда (І. Багмут);

Брат стьобнув коня і помчав по ескадрону, що ген на кряжі строївся в похід (І. Кириленко);

// Готуватися до чого-небудь.

У хатах пустіло, на дворі піднімався гук. Там уже строїлися одні в городки, другі в зайця, треті в свинки (Панас Мирний).

2. розм., рідко. Те саме, що будува́тися.

– Так бач, чого він багатіє та щороку строїться?! (Панас Мирний);

По високому почорнілому даху, темних мурах, вкритих мохом і пліснею [плісенню].., видно було, що не один вік минув, як строїться будівля (О. Стороженко);

Петро задумався і пригадав, як йому довелося раз восени проїздити шляхом, де строїлася залізниця (Панас Мирний).

3. діал. Одягатися, наряджатися.

– Як хочеться строїтися та танцювати, – то певний знак, що дівчинка буде. Лиш я, доню, знаєш, не хотіла би дівчинки на перше (Г. Хоткевич).

СТРО́ЇТИСЯ² див. стро́юватися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строїтися — Строї́тися: Стро́їтися: — гарно, чепурно одягатися [V] — одягатися [48] — тут: одягатися [19] — чепуритися, гарно одягатися [VI,VII] — вбиратися гарно [IV] — гарно зодягатися [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. строїтися — стро́їтися 1 дієслово доконаного виду шикуватися; будуватися; одягатися розм. стро́їтися 2 дієслово доконаного виду з'єднатися по три Орфографічний словник української мови
  3. строїтися — 1. шикуватися, вишиковуватися, вишикуватися, повишиковуватися, зішиковуватися, зішикуватися, позішиковуватися, пошиковуватися, пошикуватися, ушикуватися, повшиковуватися 2. це див. наряджатися Словник чужослів Павло Штепа
  4. строїтися — I строюся, строїшся, недок. 1》 Ставати в ряд, шеренгу; шикуватися. || Готуватися до чого-небудь. 2》 розм., рідко. Те саме, що будуватися. 3》 діал. Одягатися, наряджатися. II див. строюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. строїтися — СТРО́ЇТИСЯ¹, стро́юся, стро́їшся, недок. 1. Ставати в ряд, шеренгу; шикуватися. — Виходь строїтись! — пролунала команда (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 4); Брат стьобнув коня і помчав по ескадрону, що ген на кряжі строївся в похід (Кир., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. строїтися — Стро́їтися, -ро́юся, -їшся гл. 1) Наряжаться. 2) Приготовляться. Тремтить косонька, ся боїть, свашка ся на ню строїть. Гол. IV. 432. 3) Строиться, становиться въ строй. Строїтись на баталію. Чуб. 4) Строиться. Строяться доми та все новії. Чуб. V. 179. Словник української мови Грінченка