строїти

СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., кого, що.

1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати.

2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати.

В .. класі строять музичні інструменти (Уляна Кравченко);

Оглянулась [Неллі], а на порозі мати Петруся. Стоїть і не зводить очей з сина, що строїть скрипку (Мирослав Ірчан);

* Образно. Ви [М. В. Лисенко] строїли струни серця нашого на високий лад, – і тепер – чуєте всенародний акорд, що звучить на Вкраїні?! (М. Коцюбинський).

3. розм., рідко. Те саме, що будува́ти.

Строїли [люди] монастирі, костьоли, а душі свої губили у тяжких гріхах (О. Стороженко);

– Строю я будинок Із сухих дощок, Міцно забиваю Молотком гвіздок (Я. Щоголів).

4. Організовувати, влаштовувати, налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь.

Нагайкою вчив [Петро І] строїть Жінкам вечерниці [вечорниці] І кроїть запаски й спідниці (П. Гулак-Артемовський).

5. діал. Одягати, наряджати.

Мати дає волю дочці.., вбирає і строїть її по своїй спромозі, “щоб не встид їй було показатися між люди” (І. Франко).

◇ Валя́ти (кле́їти, стро́їти і т. ін.) ду́рня (рідко дурака́) див. валя́ти;

Роби́ти (викида́ти, стро́їти) / зроби́ти (ви́кинути) фі́ґлі (фі́ґля, фі́ґлі-мі́ґлі) див. роби́ти;

(1) Смі́шки (пі́дсмішки, ха́хи) стро́їти – глузувати, насміхатися, жартувати не в слушний час.

Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (П. Чубинський);

– У задніх рядах – не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (В. Логвиненко);

– Підсмішки строїш, – брязнув [Данило] об підлогу кошиком (Ю. Мушкетик);

Він зневажливо посміхався собі в вуса, аж Тимофій Гречко гукнув до нього: – А ти, холуй, чого хахи строїш? Ще засмієшся на кутні! (Ю. Смолич);

(2) Стро́їти вихиля́си та викрута́си перев. перед ким – упадати, загравати до кого-небудь.

[Векла:] Кума Стеха казали, що бачили, як Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти... (М. Кропивницький);

(3) Стро́їти з се́бе кого – удавати кого-небудь, створювати якийсь образ, видавати себе за когось.

Це кара Божа – не сестра. Там училася в гімназії – баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись (А. Головко);

Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Яновський);

(4) Стро́їти комизу́ – вередувати, капризувати.

– Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина);

(5) Стро́їти мі́ни – робити гримаси.

– Іч, куди забрався, гемонський хлопець! – строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (О. Гончар).

СТРО́ЇТИ² див. стро́ювати.

СТРОЇ́ТИ див. струї́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строїти — Стро́їти: — одягати [33] (в що)— вбирати, вдягати [II] — вбирати гарно [IV] — гарно зодягатися [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. строїти — стро́їти 1 дієслово недоконаного виду шикувати; настроювати; влаштовувати стро́їти 2 дієслово доконаного виду з'єднати по три строї́ти дієслово доконаного виду струїти діал. Орфографічний словник української мови
  3. строїти — див. конструювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. строїти — строїти: ◊ строїти шту́ки → штука Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. строїти — (кого?), строю, строїш, недок. Ставити на місце, розбиратися з кимось. Щоправда, Євка намагалася час від часу їх «строїти» — типу, не куріть перед підйомом, давайте, підривайтесь, не робіть привал за привалом (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  6. строїти — I строю, строїш, недок., перех. 1》 Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2》 Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. 3》 розм., рідко. Те саме, що будувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. строїти — валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти!... Фразеологічний словник української мови
  8. строїти — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  9. строїти — Стро́їти, стро́ю, стро́їш, стро́їть, стро́ять; строй, стро́ймо, стро́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. строїти — СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., перех. 1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. В.. класі строять музичні інструменти (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. строїти — Стро́їти, -ро́ю, -їш гл. 1) Одѣвать, наряжать. Ном. № 9313. 2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій. Чуб. III. 384. 3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. Н. Вол. у. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть. Чуб. III. 416. Словник української мови Грінченка