строїти

СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., кого, що.

1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати.

2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати.

В .. класі строять музичні інструменти (Уляна Кравченко);

Оглянулась [Неллі], а на порозі мати Петруся. Стоїть і не зводить очей з сина, що строїть скрипку (Мирослав Ірчан);

* Образно. Ви [М. В. Лисенко] строїли струни серця нашого на високий лад, – і тепер – чуєте всенародний акорд, що звучить на Вкраїні?! (М. Коцюбинський).

3. розм., рідко. Те саме, що будува́ти.

Строїли [люди] монастирі, костьоли, а душі свої губили у тяжких гріхах (О. Стороженко);

– Строю я будинок Із сухих дощок, Міцно забиваю Молотком гвіздок (Я. Щоголів).

4. Організовувати, влаштовувати, налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь.

Нагайкою вчив [Петро І] строїть Жінкам вечерниці [вечорниці] І кроїть запаски й спідниці (П. Гулак-Артемовський).

5. діал. Одягати, наряджати.

Мати дає волю дочці.., вбирає і строїть її по своїй спромозі, “щоб не встид їй було показатися між люди” (І. Франко).

◇ Валя́ти (кле́їти, стро́їти і т. ін.) ду́рня (рідко дурака́) див. валя́ти;

Роби́ти (викида́ти, стро́їти) / зроби́ти (ви́кинути) фі́ґлі (фі́ґля, фі́ґлі-мі́ґлі) див. роби́ти;

(1) Смі́шки (пі́дсмішки, ха́хи) стро́їти – глузувати, насміхатися, жартувати не в слушний час.

Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (П. Чубинський);

– У задніх рядах – не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (В. Логвиненко);

– Підсмішки строїш, – брязнув [Данило] об підлогу кошиком (Ю. Мушкетик);

Він зневажливо посміхався собі в вуса, аж Тимофій Гречко гукнув до нього: – А ти, холуй, чого хахи строїш? Ще засмієшся на кутні! (Ю. Смолич);

(2) Стро́їти вихиля́си та викрута́си перев. перед ким – упадати, загравати до кого-небудь.

[Векла:] Кума Стеха казали, що бачили, як Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти... (М. Кропивницький);

(3) Стро́їти з се́бе кого – удавати кого-небудь, створювати якийсь образ, видавати себе за когось.

Це кара Божа – не сестра. Там училася в гімназії – баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись (А. Головко);

Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Яновський);

(4) Стро́їти комизу́ – вередувати, капризувати.

– Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина);

(5) Стро́їти мі́ни – робити гримаси.

– Іч, куди забрався, гемонський хлопець! – строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (О. Гончар).

СТРО́ЇТИ² див. стро́ювати.

СТРОЇ́ТИ див. струї́ти.