1. Словник української мови в 11 томах

строїти

СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., перех.

1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати.

2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати.

В.. класі строять музичні інструменти (У. Кравч., Вибр., 1958, 326);

Оглянулась [Неллі], а на порозі мати Петруся. Стоїть і не зводить очей з сина, що строїть скрипку (Ірчан, II, 1958, 120);

*Образно. Ви [М. В. Лисенко] строїли струни серця нашого на високий лад, — і тепер — чуєте всенародний акорд, що звучить на Вкраїні?! (Коцюб., III, 1956, 252).

3. розм., рідко. Те саме, що будува́ти.

Строїли [люди] монастирі, костьоли, а душі свої губили у тяжких гріхах (Стор., І, 1957, 127);

— Строю я будинок Із сухих дощок, Міцно забиваю Молотком гвіздок (Щог., Поезії, 1958, 110).

4. Організовувати, влаштовувати, налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь.

Нагайкою вчив [Петро І] строїть Жінкам вечерниці [вечорниці] І кроїть запаски й спідниці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 163).

◊ Ду́рня стро́їти див. ду́рень;

Пі́дсмішки стро́їти див. пі́дсмішки;

Смі́шки стро́їти — жартувати, сміятися, перев. не тоді, коли потрібно.

Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (Чуб., V, 1874, 354);

— У задніх рядах — не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (Логв., Літа.., 1960, 63);

Стро́їти вихиля́си та викрута́си — загравати, кокетувати.

[Векла:] Кума Стеха казали, що бачили, як.. Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти… (Кроп., II, 1958, 350);

Стро́їти з се́бе кого — удавати з себе кого-небудь.

Це кара божа — не сестра. Там училася в гімназії — баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись… (Головко, І, 1957, 215);

Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Янов., II, 1958, 251);

Стро́їти коме́дію (куме́дію) — те саме, що Гра́ти коме́дію ( див. гра́ти²); Стро́їти коми́зу — вередувати.

— Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (Тич., II, 1947, 33);

Стро́їти мі́ни — робити гримаси.

— Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Гончар, Таврія, 1952, 189).

5. діал. Одягати, наряджати.

Мати дає волю дочці.., вбирає і строїть її по своїй спромозі, «щоб не встид їй було показатися між люди» (Фр., XVI, 1955, 54).

СТРО́ЇТИ² див. стро́ювати.

СТРОЇ́ТИ див. струї́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строїти — Стро́їти: — одягати [33] (в що)— вбирати, вдягати [II] — вбирати гарно [IV] — гарно зодягатися [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. строїти — стро́їти 1 дієслово недоконаного виду шикувати; настроювати; влаштовувати стро́їти 2 дієслово доконаного виду з'єднати по три строї́ти дієслово доконаного виду струїти діал. Орфографічний словник української мови
  3. строїти — див. конструювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. строїти — СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., кого, що. 1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. В .. Словник української мови у 20 томах
  5. строїти — строїти: ◊ строїти шту́ки → штука Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. строїти — (кого?), строю, строїш, недок. Ставити на місце, розбиратися з кимось. Щоправда, Євка намагалася час від часу їх «строїти» — типу, не куріть перед підйомом, давайте, підривайтесь, не робіть привал за привалом (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  7. строїти — I строю, строїш, недок., перех. 1》 Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2》 Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. 3》 розм., рідко. Те саме, що будувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. строїти — валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти!... Фразеологічний словник української мови
  9. строїти — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  10. строїти — Стро́їти, стро́ю, стро́їш, стро́їть, стро́ять; строй, стро́ймо, стро́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. строїти — Стро́їти, -ро́ю, -їш гл. 1) Одѣвать, наряжать. Ном. № 9313. 2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій. Чуб. III. 384. 3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. Н. Вол. у. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть. Чуб. III. 416. Словник української мови Грінченка